Літій, кобальт, нікель, графіт, мідь і рідкісноземельні елементи потрібні для акумуляторів, електромереж, чипів, електроніки, двигунів, систем зв’язку та оборонних технологій. Попит на них зростає разом із розвитком електромобілів, відновлюваної енергетики, дата-центрів і сучасного озброєння.
Статус критичного отримує мінерал, який має велике значення для економіки або безпеки, а його постачання може бути легко порушене. Такий перелік змінюється разом із технологіями, структурою промисловості та залежністю від імпорту. Наприклад, у 2025 році США додали до свого переліку критичних мінералів мідь, срібло, уран та ще кілька матеріалів.
За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, за чинної політики світовий попит на ключові критичні мінерали майже подвоїться до 2040 року. Попит на літій може зрости більш ніж утричі, а на нікель, графіт і рідкісноземельні елементи — на 50–90%.
Головна конкуренція точиться за весь виробничий ланцюг, а саме розвідку родовищ, видобуток, очищення, переробку та виготовлення компонентів. Країна може мати великі запаси сировини, але більша частина доданої вартості й технологічного контролю залишатиметься там, де працюють переробні підприємства.
Саме переробка сьогодні найбільше сконцентрована в кількох країнах. У 2025 році частка найбільшого постачальника на ринках ключових енергетичних мінералів у середньому досягла 70%. Китай домінує у переробці більшості таких матеріалів, а Індонезія — нікелю. На ці дві країни припало понад три чверті приросту світових потужностей із переробки у 2023–2025 роках.
Така концентрація дає великим постачальникам вплив на ціни й доступ до сировини. Експортні обмеження, політичний конфлікт або зупинка кількох підприємств можуть порушити виробництво акумуляторів, автомобілів, електроніки чи військової техніки в інших країнах. У 2025 році кількість товарних позицій, охоплених китайськими обмеженнями на експорт мінералів, утричі перевищила рівень 2023 року.
У відповідь держави намагаються диверсифікувати постачання. Європейський Союз поставив цілі до 2030 року: самостійно видобувати щонайменше 10% потрібної стратегічної сировини, переробляти 40%, отримувати 25% через переробку відходів і не залежати більш ніж на 65% від однієї третьої країни.
Для країн із родовищами це відкриває можливість залучати інвестиції, розвивати переробку й входити до глобальних виробничих ланцюгів. Самого запасу сировини для цього недостатньо, увага зміщується до того, що потрібні геологічні дані, інфраструктура, захист інвестицій, швидкі дозвільні процедури та передбачувані правила роботи.
Критичні мінерали стали основою багатьох технологій, на яких будуватиметься промисловість найближчих десятиліть. Тому країни змагаються за родовища, переробні потужності, довгострокові контракти й партнерства з надійними постачальниками. Контроль над цими ланцюгами поступово перетворюється на джерело економічного та технологічного впливу.
Джерела
- International Energy Agency. Global Critical Minerals Outlook 2026. URL: https://www.iea.org/reports/global-critical-minerals-outlook-2026
- European Commission. Critical Raw Materials Act. URL: https://single-market-economy.ec.europa.eu/sectors/raw-materials/areas-specific-interest/critical-raw-materials/critical-raw-materials-act_en
- U.S. Geological Survey. What Is a Critical Mineral? URL: https://www.usgs.gov/faqs/what-a-critical-mineral