Ринкова ціна встановлює баланс між попитом та пропозицією. Ми хочемо отримати максимум користі з наших обмежених ресурсів. А ціна допомагає нам порівняти бажаний товар з альтернативним йому товаром — тобто тим, який ми можемо купити натомість. В результаті ми купуємо те, що цінуємо більше за сплачені гроші.
При цьому, чим вища ціна, тим менше покупців, які вважають для себе вигідним придбання даного товару чи послуги, і мають на це гроші (закон попиту). Продавці — виробники та імпортери — своєю чергою, постачають на ринок те, що їм дає найбільший прибуток, тобто різницю між ціною продажу, що відображає споживацьку корисність, та собівартістю (закон пропозиції).
Якщо постачальники пропонуватимуть більше Xbox One, ніж ми захочемо придбати, у них утворяться запаси товару (надлишок пропозиції), через що доведеться зменшити ціну, щоб їх продати. Ціна Xbox One буде знижуватися, доки не досягне рівня, де кількість, яку ми готові купити, зрівнюється з кількістю, яку продавці готові постачати. Якщо ж ціна буде нижчою за рівноважну, тоді ми захочемо придбати більшу кількість, ніж продавці готові запропонувати. Це призведе до надлишкового попиту, у відповідь на що ринкові сили підштовхуватимуть ціну вгору. Так відбувається постійна координація поведінки покупців і продавців, результатом якої є ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, а також баланс між попитом та пропозицією.
Цей спонтанний порядок не потребує централізованого планування, а встановлюється тому, що ціни координують особисті інтереси людей. Втім, іноді уряди втручаються у цінові сигнали, занижуючи ціни через податки, субсидії та граничні ціни.