Уявіть, що двох підозрюваних заарештували за злочин. Кожен з них сидить у окремій камері, і в них немає можливості домовитися. Поліція пропонує таку угоду:
- Якщо один зізнається, а інший мовчить — той, хто зізнався, виходить на волю, інший отримує суворе покарання.
- Якщо зізнаються обидва — обоє отримують менший термін.
- Якщо обоє мовчатимуть — обидва отримають мінімальне покарання.
З погляду раціонального вибору кожен підозрюваний зізнається. Але в результаті вони обидва отримують гірший результат, ніж могли б, якби довіряли один одному.
Чому це важливо для економіки?
Дилема в’язня — класичний приклад з теорії ігор, який пояснює, чому навіть раціональні учасники часто не співпрацюють, хоча це вигідно усім. Вона застосовується для аналізу конкуренції між компаніями (цінові війни), міжнародних відносин (гонка озброєнь), екологічних проблем (надмірний вилов риби).
Вихід із дилеми в’язня
З часом люди розробили різні способи подолати дилему в’язня, щоб перевага надавалася спільному благу, а не індивідуальним інтересам.
- По-перше, у реальному житті більшість економічних та інших взаємодій відбувається неодноразово. У повторюваній дилемі гравці можуть обирати стратегії, які винагороджують співпрацю або карають зраду.
- По-друге, люди створили формальні інституційні механізми, щоб змінити стимули для окремих учасників: репутаційні системи, правила, закони, демократичні чи інші колективні процедури прийняття рішень, а також соціальні санкції за порушення домовленостей. Це перетворює багато ситуацій, подібних до дилеми в’язня, на більш кооперативні.
- По-третє, у деяких людей та груп розвинулися певні психологічні й поведінкові схильності: вищий рівень довіри одне до одного, орієнтація на майбутнє, схильність до взаємності, яка винагороджує співпрацю.
Разом ці три чинники — повторювані взаємодії, інститути, що змінюють стимули, та поведінкові схильності до співпраці — допомагають уникати багатьох потенційних дилем в’язня.
Osborne, M.J. (2004). An Introduction to Game Theory.