Через обмеженість виробничих ресурсів, ми постійно змушені вибирати з-поміж альтернатив. Зробивши свій вибір, ми нехтуємо необраною можливістю. Саме тому усі витрати вважаються альтернативними.
Гроші, які ви витрачаєте на певну покупку, — це гроші, які ви вже не зможете витратити на щось інше. Як у випадку семирічної школярки з Кропивницького, яка збирала гроші на iPhone, але натомість витратила їх на бронежилет для українського бійця. Альтернативною вартістю купленого бронежилета є iPhone. Ваше рішення витратити час на TikTok також має альтернативну вартість — те що ви вирішили не робити у цей час. Це може бути домашнє завдання, час проведений з друзями, допомога батькам, тощо.
Тож коли вам говорять про безкоштовну освіту, медицину чи житло, — це неправда. Для їх забезпечення потрібні ті ж таки обмежені ресурси, які мають альтернативні способи використання. Держава може лише перерозподіляти витрати, але не здатна їх усунути. Тому якщо уряд ухвалює рішення збільшити витрати на щось, це означає, що на якісь інші потреби витрачатиметься менше.