Коли економісти описують стадну поведінку, вони, звісно, говорять не про стадо. Точніше, не зовсім про нього. Поняття стадної поведінки описує ситуацію, коли людям зручніше інвестувати свої гроші у той самий спосіб, як це робить переважна більшість. Кажучи простіше, це намагання покластись на мудрість натовпу. Навіть якщо цей натовп робить щось божевільне. Настільки божевільне, як «тюльпаноманія» у 17 столітті.
Усе трапилося у Нідерландах, у провінції Голландія. У 17 столітті там з’явилися тюльпани. І голландці настільки захопилися новою квіткою з її різноманітними сортами, що почали інвестувати у цю справу гроші та укладати контракти на тюльпанові цибулини. А ціни на них усе росли і росли. Дехто заробив на цибулинах велетенські статки. В певний момент одна цибулина вартувала стільки ж, скільки вмілий ремісник заробляв за 10 років. Це тривало доти, доки одного дня на ринок не прийшло жодного покупця тюльпанів. Зменшення чисельності покупців спричинило обвал ринку. Люди в паніці почали розпродувати свої цибулини, куплені у період стрімкого зростання цін.
То чого нас може навчити тюльпаноманія? Того, що у 17 столітті голландці дуже любили квіти? Ні. Урок у тому, що на етапі роздування будь-якої інвестиційної бульбашки може здаватися, що все це має сенс, бо всі роблять одне й те саме. А вже після обвалу ринку люди питають себе: «Про що ми думали?».
Стадну ментальність, що асоціюється з бульбашками, не можна вважати пережитком минулого. Згадаймо хоча б бульбашку інтернет-компаній наприкінці 1990-х чи бульбашку на ринку нерухомості, що тріснула у 2008. Люди досі схильні вважати нераціональні рішення цілком розумними.
Джерело: https://www.econfun.org/uk/video?id=herding